Що в кишенях у Яші?

— Якщо ви одягаєте ордени, — грасуючи а-ля Вертинський, пояснював Проц, — медалі та інші нагороди, — ні про який носовичок, що стирчить з нагрудної кишені, не може бути й мови. Його місце — у внутрішній кишені піджака. Там він не зімнеться, та в разі необхідності: скажімо, вийняти скалку з ока дитині або дамі, — завжди чистий та авантажний. Другий носовичок — робочий — нехай буде в задній кишені брюк. В іншій внутрішній кишені — гаманець, в бокових, — я не зашиваю, — футляр для окулярів, — пояснював Проц. І дідусь слухав уважно, уточнював. Знаходячи місце і для документів, і книжечки для нотаток з закріпленим на ній олівчиком, і для безмен-рулетки, для сіточки чи пакета, і ключів в чохлі, і ліхтарика, і складаного ножа, і двох гребінців, один з яких — плаский — ховався в нагрудній кишені.

Лазити у Яші по кишенях я, звісно, не лазив, та коли костюм потрібно було віддати до чистки, все це викладалося на стіл, причому я не пам’ятаю, щоб там не завалялася цукерка чи горішок, і щоб не доводилося перебивати апетит чи розколоти дверима. І такого перламутрового ножика не було ні в кого, і ліхтарика — «жучка», який працював без батарейок. Яша не дозволяв брати все відразу. Але із задоволенням розкривав всі леза ножика, і навіть пінцет і зубочистку, і обрізав для прикладу один ніготь та тут-таки полірував його пилочкою. Зважував Пупку в коробці для взуття своїм безменом, водночас вимірював довжину — до кінчика хвоста. Демонстрував, який маленький у нього сріблястий олівчик в записничку із золотим обрізом. І першими зі столу прибирав ножик і ліхтарик, — тобто ніж і ліхтар, без яких жоден розвідник на завдання не піде.