З післямови

«Яша приїхав тільки взимку, — згадувала Соня. — Ми жили в бараку, я працювала на млині. Давали трохи борошна і макухи. І ось він нас знайшов. І життя відразу пішло по-іншому».

«Коли тато знайшов нас, — згадала мама,— нам відразу дали кімнату. Проте батька ми бачили рідко. Він часто ночував на заводі, в кабінеті стояла кушетка».

І все. Що могло вийти з цих уривків? Яка там розповідь. Так — штришок, клаптик… Та все ж я поніс його дядькові Сашку.

— Так, — сказав він, погладжуючи, випробуючи фактуру. — Макуха, я пам’ятаю…