Пісочний час

Наша – бабусина – квартира у Святошині була обставлена добре. Не те, щоб шикарно, ні. І не можна було сказати про неї “квартирка, наче лялечка”. Але кухня стояла чеська, “какао з молоком”, і в першій – парадній кімнаті – “Хельга”, і в другій – опочивальні – полірована дзеркальна шафа та скриня.

Загальний добробут доповнювали холодильник “Дніпро”, телевізор із широким (43 см) екраном, радіола й настінний годинник з боєм.

Меблі були добротні, солідні, навіть із певним шиком.

У кухні, наприклад, мене вражав пісочний годинник. На відміну від звичайного, настільного, який кожен міг купити за сміховинну суму в аптеці, цей висів зсередини на одній із численних дверцят кухонного буфета.

Золотим ключиком я відмикав дверцята з білого шоколаду, котрі хотілося лизнути як обкладинку “Книги про смачну й здорову їжу”, і перевертав годинник з пісочком кольору марганцівки.

Пісочок сипався безупинно та насипав акуратну гірку, і тоді годинник, закріплений гвинтом посередині, перевертався пальцем, і все починалося спочатку. Я переводив його легко, наче стрілку годинника, і пісок знову витікав, працював.

Невдовзі я помітив: коли годинник розташувати під нахилом, то сипалося повільніше, струмочок тоншав , і час розтягувався.

Я все намагався встановити його на мінімальну швидкість, щоб час спливав по піщинці, але піщинки, як пил, липли одна до одної, і течія припинялася.

Тоді я помалу підштовхував, зрушував цей часовий термометр, але струмінь ставав сильнішим за бажаний, а по піщинці не вдавалося, не виходило, не підкорявся цей пісковий час і, роздратований, я запускав їх, як пропелер.

Що відбувалося в цей момент у всесвіті, укладеному в скляну колбу годинника? Час смикався туди-сюди, світи, червоні від напруги, зіштовхувалися й терлися боками, найтонші пилові хмари осідали на стінках, і, щоб уникнути глобальної катастрофи, бабуся категорично заборонила мені ці пустощі.

Залишалося тільки ніжно торкатися, прискорюючи або сповільнюючи перебіг часу, або розташовувати годинник паралельно землі, поділивши пісочок порівну на дві безтурботні марсіанські пустелі.