«Жулики»

А-а! Ви не знаєте? – “Жулики”, це така само, як міська, але житня булка з родзинками, з довгими, хрумкими кінцями. І особливо, коли на поверхні такого чорного хліба виявляться родзинки, і хрумкаєш, а “жулик” ледь кислуватий, але солодкий якраз у тому місці, де родзинки.

“Жулики”. Коштували вони 9 копійок, та з’їдалися довго, і навіть здається тепер, що й у м’якушці були нарізані дрібно, накришені шматочки родзинок (без кісточок!) для солодкості.

Коли розпочалася перебудова, ми з другом, захоплені душевним піднесенням, узялися відродити “жуликів”, що зникли десь у сімдесяті. Знайшли цех, роздобули рецептуру, відшукали двох пенсіонерок-пекарок із розпухлими від водянки ногами.

А потім з’ясувалося, що й борошна житнього в Україні немає, якраз в обріз на чорний – “український” – хліб. І родзинки дорогі, і податки, і ціни на хліб регульовані.