Перші фільми

Я пам’ятаю будинок, гірше – двір (туалет у дворі, темний) і чомусь два фільми. Перший і Другий. Перший я з мамою і татом дивився в кінотеатрі “Київ”. Страшний! З циклопом і скелетом, і драконом, і птахом Рухх – найстрашнішим, здоровенним, або ж через дві “X” на кінці, два хрести. Здавалося, хтось допише третій і – все, програв.

У Червоному залі, де завіса і крісла червоні, я сиджу між мамою й татом і боюся.

Пізніше я прочитав, що птах Рухх добрий, і як його своїм м’ясом, стегном, годував Синдбад, аби Рухх долетів, а потім птах виплюнув і знову йому на ногу приклеїв це м’ясо, і воно приросло, наче вавка.

І я уявляв собі великий закривавлений ніж, яким Синдбад ріже собі ногу, наче пилкою, і годує птаха Рухх. Чи ні? Не пам’ятаю...

А інший фільм – смішний. “Містер Піткін в тилу ворога”. Так смішно! Як опудала штрикають, а він паркан проламав! І про уколи, і потім, вже наприкінці: “Зробити крок уперед?” (А там вже підземний хід!) І всі навколо сміялися. Смішно! Радісно! Щасливо! І разом виходили з маленького залу кінотеатру імені Ватутіна на вулицю, а там вже було темно, і разом йшли додому.