Епілог

Один художник, здається, Ван Гог – чи, можливо, це наснилося на світанку, – пояснював мені, що: тіні – немає, світло пронизує все, і дитячу, і бабусину, і дорослу руки, і тюль, і будинки, і тінисте листя, і коляску, і могилу... І важливо побачити це світло в найбільш затінених частинах натури й перенести на полотно, наситити ним – різнобарвним – навіть найтемніше, навіть отой обідочок, оте місце біля зірки...

І Русь, батьківщина, тому біла, бо не лише наповнена світлом, а ще й розсіює його по світу, незважаючи ні на що. Бо – немає зла, є тільки добро, якого, щоправда, чи більше, чи менше, мов світла, і тому важливі пильність і чутливість, щоб упіймати відтінки, тобто відблиски Слів, які створили наш світ і наповнюють наші душі.